Сьогодні, 18 травня 2024 року, виповнюється 80 років з початку примусової депортації кримських татар із Кримського півострова.
На уроці зарубіжної літератури 11-класники мали змогу ознайомитися з творчістю кримсько – татарського письменника Таїра Бекіровича Халілова, котрий тяжкий біль своєї родини і всього багатостраждального народу вилив на папері.
Таїрові було всього 4 роки, коли 18 травня 1944 року родину із семи осіб (2 батьків і п’ятеро дітей) арештували і під конвоєм привезли на залізничну станцію Іслам-Терек (нині Кіровське). Звідти депортували в Макаріївський район Костромської області.
Загалом за три дні з Криму вивезли понад 190 тисяч кримських татар.
Також у 1944-му з півострова депортували понад 40 тисяч болгар, вірмен, греків, турків і ромів.
Депортація була швидкою і жорстокою.
Таїр виріс у дитячому будинку в Узбекистані.
До Криму повернувся аж у травні 1990 року уже визнаним письменником.
…За момент короткочасної втрати свідомості усе життя пройшло перед очима головного героя повісті Т.Халілова “До останнього подиху”. Старий Бекір – людина з поламаною тоталітаризмом долею, але з незламною людською гідністю, людина, яку тотальний радянський режим намагався знищити, але не зумів перемогти… Хтось подзвонив у двері, і Бекір, намагаючись підвестися з ліжка, щоб відчинити, впав і втратив свідомість.
А чи то справді була втрата свідомості, чи, може, то був больовий напад пам’яті про пережиті жахи й поневіряння, і кому намагався відкрити двері старий, кожен хай думає по-своєму.
Саме тому кінцівку повісті письменник залишив відкритою.
Через 80 років після депортації росія продовжує тоталітарні, радянські за характером, імперські за духом традиції поневолення, здійснюючи комплексні та системні репресії кримських татар, незгодних із окупацією Кримського півострова, які наближають звільнення Криму.
Примітно, що завтра, 19 травня, українці відзначатимуть День пам’яті жертв політичних репресій. У цей день ми вшановуємо пам’ять десятків тисяч людей, розстріляних комуністичним режимом, сотень тисяч кинутих у в’язниці й табори, на заслання чи примусове психіатричне лікування, “розстріляне українське відродження”.
Через терор і репресії пройшли всі верстви українського суспільства: від науковців і митців до робітників і селян.
Кількість жертв радянського режиму в Україні досі неможливо підрахувати.
