П’ятий день декади національно-патріотичного виховання для багатьох працівників ліцею та учнів середніх і старших класів закінчився приємною втомою.
Серденька юних ліцеїстів були сповнені вдячності всім захисникам України і кожному воїну-захисникові окремо.
Лише вчора ми відкрили збір коштів на ремонт бойового автомобіля для 101-ї бригади, в якій служить батько однієї з учениць ліцею, а вже сьогодні черга учнів та вчителів, які бажають вкинути гроші в патріотичну скриньку.
Сьогодні ми вже не вперше зробили ще одну корисну і приємну справу – наліпили вареників з сиром і картоплею та насмажили дуже смачних млинців для поранених бійців, що проходять лікування в Ужгородській міській багатопрофільній клінічній лікарні.
Коли дивишся в очі пораненому воїну, на душі стає так боляче…
А потім радісно, коли він починає усміхатися. Уявляєте, він вважає себе щасливим, хоч залишився інвалідом… але він щасливий, бо він живий…
Він побував у пеклі, але вирвався звідти… Можливо, чиясь молитва його врятувала. А, може, і наша копійка, за яку був куплений дрон, тепловізор або деталь до автомобіля, на якому його, пораненого, вивезли з поля бою…
Не шкодуймо для наших захисників ні грошей, ні молитви, ні праці. Допомагаймо, як тільки можемо! Пам’ятаймо крилаті слова Наполеона “Народ, який не бажає годувати свою армію, незабаром буде змушений годувати чужу.” Слава нашим захисникам!
Дякуймо Богу за наших хлопчиків і дівчаток. Молімо, щоб швидко загоїлися рани кожного, кого покалічила ворожа куля. Просім Господа, щоб допомагав та оберігав завжди і всюди кожного захисника України.