Крилатим грунту не треба…
Поету, кажуть, треба знати мову
Та ще й уміти вправно римувать.
Натхнення і талант — і все готово,
Слова самі піснями забринять.
То правда все, але не в тому сила.
Мені здається, що не тим вірші
У дні тяжкі серця наші палили,
Любов і зненависть будили у душі.
Бо не запалить серце точна рима,
Яку хтось вимучив за місяць чи за ніч.
Ні, інша сила, буйна, незборима,
Вогнем і пристрастю напоює ту річ.
Ні, інша сила так цілющо діє,
Словам велику надає вагу,
Бо з нею світ цвіте і мелодіє
І світло б’є крізь морок і пургу.
Без неї рими, точні й милозвучні,
Не варті навіть драного гроша –
Слова звучать примусить сильно й гучно
Лише одна поетова душа.
Василь Симоненко
