Ми, українці, нащадки козацького роду!

Робочий тиждень у нашому ліцеї почався не звичайно, по-буденному, а урочисто, зі святкової лінійки, слухання Гімну України, молитви кожного за себе і за наших воїнів – захисників, адже завтра день, коли ми вшановуємо їх особливо.

Святкове дійство з фойє перенеслося на площадку перед парадним входом. Тут ми провели підготовчий, тренувальний, етап всеукраїнської дитячо-юнацької військово-патріотичної гри “Сокіл” (Джура), у знак поваги до наших захисників і захисниць та героїчних предків-козаків.

Гра включала в себе аж 8 конкурсів, серед яких важливі місця належали конкурсам ВПОРЯД, ОРІЄНТУВАННЮ на місцевості + тарзанка, СТРІЛЬБІ З ПНЕВМАТИЧНОЇ ЗБРОЇ. Були СПОРТИВНІ ЗМАГАННЯ: човниковий біг, линва, кидання гранати (тенісного м’ячика) в ціль і на дальність.

Та особливе місце в грі “Сокіл” козачата віддали останньому, заключному, етапу – приготуванню і дегустуванню козацьких страв. Цей конкурс, як і перший, Впоряд, оцінювався за кількома критеріями:

– безпека поводження з вогнем та з інструментами для приготування їжі;

– у якого рою вогнище першим задимить,

– у котрого першим загориться,

– як рої дотримуються гігієни в приготуванні їжі;

– ну і накінець, вишенька на торті – сама дегустація козацьких страв!

Повірте, що такого різноманіття, напевно, і ярмарки не бачили! А смак!!! Він просто стояв у повітрі!

Останній етап гри для роїв – прибирання своєї території.

Журі довго радилось, сперечалось при визначенні кандидата на перемогу, адже кожен рій заслуговував на першість бодай у одному конкурсі. Якщо передивитеся відео, побачите самі.

Проте особливо хочеться відмітити рій найменшеньких козачат та 4-класників і 5-класників (вони брали участь у таких іграх уперше). Також заслуговує на похвалу рій “Чорні запорожці” (ройовий М.В.Андрейчик).

Не можна залишити поза увагою вправність роїв, які вже мають певний досвід, особливо рій 9-Б класу “Нащадки вільних” (ройовий Поліна Бабакіна).

Якщо робочий день починався похмуро, без сонечка, в напруженій праці, то закінчувався дуже яскраво. Кожне козачатко-соколятко понесло додому певний багаж знань, хороший настрій та подяку Господу і захисникам. І навіть сонечко ласкаво, по-материнськи, зігрівало і нас, і землю.

Ми, педагоги, щиро дякуємо батькам за співпрацю!

В єдності наша сила!

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *