І знову ми у хлопців. Знов у поранених. Серед них є й дівчина.
Які вони щасливі, коли ми приходимо до них!
Вони передають усім слова величезної вдячності за те, що ми приходимо, що ми приносимо їм домашню їжу, що не забуваємо…
А один воїн із Рівненщини сьогодні виписувався. Коли прощався, став перед нами на коліна і плакав. Плакав із вдячності… Ми плакали всі…
Хлопці, дорогі наші захисники, це ми вам дякуємо за все: за ваш надважкий труд, за вашу молодість, проведену в болотах та в сирих окопах, за вашу любов до України.
Щиро молимо Господа, щоб швидко одужували поранені, щоб беріг кожного воїна, захищав, допомагав визволяти Україну. Щоб ви здобули перемогу і кожен щасливо повернувся до своїх сімей.
Слава Україні і вам, її наймужніші захисники!
